Люди

Особистості, що творять сучасний театр. Ті, хто присвячує своє життя театру та глядачу. Драматурги, режисери, актори, сценографи, художники – усі живуть лише для служіння сцені. Але в першу чергу – вони звичайні люди.

Відкривайте для себе багато нових життів та поглядів, знайомтеся з творцями та дослідниками у сфері театрального мистецтва і обирайте свою персональну роль разом з театральним онлайн журналом “MIZANSCENA”.


Максим Голенко


“Головне не тільки те, як і що ти робиш, а для чого ти це робиш”

Зараз я головний режисер Одеського драматичного театру ім. Василька. Для мене це дуже цікавий досвід. Звісно, я розумію, що формати різні. Але, до прикладу, над виставою «Енеїда», яку ми випустили в Одесі, я працював ще тільки як запрошений режисер. А взагалі-то, не соромлюсь жодних форматів. Якщо я знаю, що маю масштабний сценарій, який треба втілити в життя, і  можу це зробити тільки в державному театрі, то я це роблю.

Віталій Малахов


“Якщо ви хочете робити театр, то треба робити театр”

Я хотів би, щоб усе змінилось на краще, щоб усі були здоровими. Сьогодні кожен підлаштовується під незвичний ритм та форму життя. Коли людина  знервована і роздратована, то вона не готова до відвідування театру, бо до нього мають ходити спокійні та гармонійні люди.

Слава Жила


“Сучасний український театр вже є дуже крутим”

Бажання обрати іншу професію є щодня, бо театр – це суперважка праця. Незалежно від того, хто ти: актор, режисер, продюсер або художній керівник, це досить непросто і складно. Прокидаючись щодня, я  думаю: «Господи, чого я не став кардіохірургом?»

Поліна Бараніченко


“Театр – це можливість для зустрічі з собою”

Я вважаю, що найталановитіший режисер – це життя. Найталановитіші актори – це люди, які нас оточують.  Найдивовижніші сюжети – це події, які відбуваються з нами. Коли ми працюємо і створюємо свою драматургію, то завжди переді мною постає питання: наскільки це можливо органічно поєднати з життям. Між театральністю, умовністю та реальністю я постійно шукаю якусь нову нитку, яка може це все поєднати, не заважати та не бути фальшивою.

Таня Губрій


“Я б хотіла бути незалежною від будь-яких змін”

Мені здається, що театр має бути про тут і зараз. Про актуальні і зрозумілі речі. Про те, що близько кожному сьогодні, про те, що людина пережила і що залишилось в її емоційній пам’яті. Театр не має бути елітарним, а стати ближчим до глядача і бажанішим для нього. 

Богдан Поліщук


“Глядачам хочеться трішки іншої «мови»”

Сучасний український театр повинен бути якісним, цікавим і різноманітним. Він повинен бути українським! Ось що дуже важливо.  Хіба може бути цікавим сучасний український театр, який  подібний до російського чи британського? Ми маємо зрозуміти, що все найцінніше, що ми можемо зробити, є тут у нас.

Стас Жирков


“Театр мусить бути гострою рефлексією на життя.”

Мені здається, що проблеми майже не змінилися. Вагомою серед  них є людська байдужість. До того ж у нас росте конкуренція. Якщо раніше ми могли посперечатися, умовно кажучи, з парком, з літературою або кінотеатром, то зараз ми сперечаємося з інтернетом, з Netflix. Звісно, що це не додає нам можливостей.

Тамара Трунова


“Для мене театр – це можливість говорити відверто.”

Коли я спробувала поставити щось, я зрозуміла, що мені це значно цікавіше. Це інший обсяг душевних робіт. Це інша психологія взаємовідносин, зовсім інша логістика театрального процесу. Білше амбіцій – більше ризику. Ти не лише комунікуєш з акторами та працюєш з текстом, а й співпрацюєш із композитором, художником зі сценографії, художником із костюмів. Ти можеш бути дотичним до рекламної кампанії цієї вистави. Ти ніби стаєш для себе більш очевидним, ніби наводиш на себе zoom.

Ніна Ніколаєва


“Театр – це мій стиль життя”

Я зрозуміла, що театр – важливий. Він житиме. Він живе вже багато століть. Це своєрідна терапія для людей, очищення і покращення настрою. Ті люди, які працюють в театрі, так само отримують процес очищення від стресу, від життєвих перипетій. Це професія, яка дозволяє стати трохи кращою, ніж ти була. Ось таке місце займає театр у моєму житті.

Дмитро Богославський


“Це до мурашок. Ти розумієш, що не дарма працюєш”

Мені важлива історія. Мені важливо, щоб з глядацької зали змогли зчитати цю історію. Щоб вона була ясна та зрозуміла. Щоб наша ідея зажила якимось життям в глядачах. Або ми задаємо якесь питання глядачу, з яким він йде додому.

Лариса Андрієвська


“Як театру не вижити без публіки, так і нам без покупця”

У мого персонального щастя, так би мовити, два крила: проектний менеджмент, а останні чотири роки, по тому, як рвонуло українське книговидання, я ще й доволі активно перекладаю.  У театрі, хоч би які тісні були  зв’язки  –  звісно, глядачка. Для мене така позиція дуже важлива  – дистанція гарантує точність оптики.

Ксенія Ромашенко


“Театр – це не про злободенність, а про вічні питання…”


Про сучасний театр
Мене цікавить саме сучасний театр, який говорить із глядачами відверто, який піднімає важливі теми, який не ховає голову у пісок, не є осторонь подій, які нас оточують. І це не про злободенність, а про вічні питання. Це спосіб діалогу зі світом, а світ у кожного різний. Моє завдання на сьогодні – розширювати цей світ і наш особистий світогляд.

Неда Неждана (частина друга)


“Театр, перш за все, – це люди та ідеї”


Звичайно, хотілося б змінити деякі моменти, врятувати близьких людей від смерті… але чи це можливо? Не знаю. Напевне, можна було б більше займатися кіно. Це я ще буду надолужувати. Траплялися моментів, коли я не могла поїхати на якийсь фестиваль чи прем’єру до Австралії, або США через брак коштів, і це дуже прикро. Загалом, хотілося б побільше культурної інтеграції, свободи подорожувати світом, яка є дуже важливою.

Неда Неждана (частина перша)


“Театр, перш за все, – це люди та ідеї”


Пам’ятаю свою реакцію після першої читки моєї п’єси – був шок, не від акторів, а від тексту – знайшла якийсь куточок і виплакалась, бо думала, що написане мною настільки жахливе, що не буду більше цим займатись ніколи. Я тоді ще не розуміла, що п’єси проявляються саме на сцені, а не в читанні. А вже наступного дня мені зателефонував один режисер, який шукав молодого автора, аби адаптувати текст для постановки у Молодому театрі. Я відразу забула, що збиралась покинути цю справу назавжди, і вирішила спробувати. Це була перша робота, перші гроші, а головне – я змогла побачити театр зсередини.

Микола Бабин


“Мрію поставити виставу, яка буде знаком якості”


Хочеться побачити чи поставити таку виставу, якою колись була «Юнона і Авось». Подивитись її йшли усі. Не лише глядачі, а й колеги-актори-режисери з інших театрів. Ця вистава стерла кордони між театрами, бо виник Театр, який захопив всіх, хто мав голову на плечах і в кого билося в грудях серденько.

Іван Данілін


Якщо є “мурашки” – театр живий”


Мені здається, що сучасний український театр в першу чергу – це живий театр. Я б назвав його «є мурашки» і «немає мурашок» Якщо під час вистави тебе як глядача «промурашило», то це живий театр.

Руслана Порицька


Живий театр”


Потрібно створювати можливості та конкурентне поле. Не утримувати, а давати можливість брати участь у здоровому, конкурентному змаганні.
Але в першу чергу – театр має бути живим!

Галина Цьомик


З повним залом глядачів…”


Які б нові театральні форми не придумали б, але якщо людям це буде цікаво, якщо люди будуть ходити і буде повний зал, то це буде прекрасно!
Ось таким і має бути сучасний український театр.