Театральний онлайн-журнал "MIZANSCENA"

Люди

Особистості, що творять сучасний театр. Ті, хто присвячує своє життя мистецтву та глядачу. Драматурги, режисери, актори, сценографи, художники – всі вони живуть у служінні сцені. Але в першу чергу – вони звичайні люди.

Відкривайте для себе багато нових життів та поглядів, знайомтеся з творцями та дослідниками у сфері театрального мистецтва і обирайте свою персональну роль разом з журналом “MIZANSCENA”


Дмитро Богославський


“Це до мурашок. Ти розумієш, що не дарма працюєш”

Мені важлива історія. Мені важливо, щоб з глядацької зали змогли зчитати цю історію. Щоб вона була ясна та зрозуміла. Щоб наша ідея зажила якимось життям в глядачах. Або ми задаємо якесь питання глядачу, з яким він йде додому.

Лариса Андрієвська


“Як театру не вижити без публіки, так і нам без покупця”

У мого персонального щастя, так би мовити, два крила: проектний менеджмент, а останні чотири роки, по тому, як рвонуло українське книговидання, я ще й доволі активно перекладаю.  У театрі, хоч би які тісні були  зв’язки  –  звісно, глядачка. Для мене така позиція дуже важлива  – дистанція гарантує точність оптики.

Ксенія Ромашенко


“Театр – це не про злободенність, а про вічні питання…”


Про сучасний театр
Мене цікавить саме сучасний театр, який говорить із глядачами відверто, який піднімає важливі теми, який не ховає голову у пісок, не є осторонь подій, які нас оточують. І це не про злободенність, а про вічні питання. Це спосіб діалогу зі світом, а світ у кожного різний. Моє завдання на сьогодні – розширювати цей світ і наш особистий світогляд.

Неда Неждана (частина друга)


“Театр, перш за все, – це люди та ідеї”


Звичайно, хотілося б змінити деякі моменти, врятувати близьких людей від смерті… але чи це можливо? Не знаю. Напевне, можна було б більше займатися кіно. Це я ще буду надолужувати. Траплялися моментів, коли я не могла поїхати на якийсь фестиваль чи прем’єру до Австралії, або США через брак коштів, і це дуже прикро. Загалом, хотілося б побільше культурної інтеграції, свободи подорожувати світом, яка є дуже важливою.

Неда Неждана (частина перша)


“Театр, перш за все, – це люди та ідеї”


Пам’ятаю свою реакцію після першої читки моєї п’єси – був шок, не від акторів, а від тексту – знайшла якийсь куточок і виплакалась, бо думала, що написане мною настільки жахливе, що не буду більше цим займатись ніколи. Я тоді ще не розуміла, що п’єси проявляються саме на сцені, а не в читанні. А вже наступного дня мені зателефонував один режисер, який шукав молодого автора, аби адаптувати текст для постановки у Молодому театрі. Я відразу забула, що збиралась покинути цю справу назавжди, і вирішила спробувати. Це була перша робота, перші гроші, а головне – я змогла побачити театр зсередини.

Микола Бабин


“Мрію поставити виставу, яка буде знаком якості”


Хочеться побачити чи поставити таку виставу, якою колись була «Юнона і Авось». Подивитись її йшли усі. Не лише глядачі, а й колеги-актори-режисери з інших театрів. Ця вистава стерла кордони між театрами, бо виник Театр, який захопив всіх, хто мав голову на плечах і в кого билося в грудях серденько.

Іван Данілін


Якщо є “мурашки” – театр живий”


Мені здається, що сучасний український театр в першу чергу – це живий театр. Я б назвав його «є мурашки» і «немає мурашок» Якщо під час вистави тебе як глядача «промурашило», то це живий театр.

Руслана Порицька


Живий театр”


Потрібно створювати можливості та конкурентне поле. Не утримувати, а давати можливість брати участь у здоровому, конкурентному змаганні.
Але в першу чергу – театр має бути живим!

Галина Цьомик


З повним залом глядачів…”


Які б нові театральні форми не придумали б, але якщо людям це буде цікаво, якщо люди будуть ходити і буде повний зал, то це буде прекрасно!
Ось таким і має бути сучасний український театр.