“Сучасний український театр вже є дуже крутим” – Слава Жила

Слава Жила

Режисер, театральний продюсер, директор та художній керівник Київського театру “Актор”.

Засновник театрально-концертної агенції “RB Group”, за п’ять років існування якої реалізовані близько 150 вистав та концертів за участі зірок українського кіно, театру та телебачення.

У 2016 році заснував театральну школу “Сверхзадача”, де викладають провідні майстри театральної справи.

Розробив Маніфест для театру “Актор”, за яким живе театр до сьогодні

Ви народились у театральній сім’ї. Бажання займатись театром виникло у Вас самостійно чи до цього підштовхнули батьки? Чи були колись думки обрати іншу професію?

Бажання обрати іншу професію є щодня, бо театр – це суперважка праця. Незалежно від того, хто ти: актор, режисер, продюсер або художній керівник, це досить непросто і складно. Прокидаючись щодня, я  думаю: «Господи, чого я не став кардіохірургом?» (сміється). Справа в тому, що окрім театральної, у мене є ще дві вищих освіти. Я займаюсь креативною індустрією, театральним бізнесом. Також  керую муніципальним театром. Стати актором і режисером мріяв з дитинства. Не можу сказати, що це вже реалізовано в повній мірі, і я досягнув того, чого хотів. Безумовно, хотілося вступити до театрального університету. Намагався підкорити одразу два факультети: театральної журналістики та продюсерства. Однак обрав останній. Був дуже заангажований акторською майстерністю, відвідував всі пари викладачів. Мені навіть пропонували перейти на бюджет на акторський. Але я відмовився. Подумав, що продюсерів не так багато, як акторів, і ця ніша ще не дуже зайнята. Тому вирішив займатися саме цим.

Про професію

Бажання обрати іншу професію є щодня, бо театр – це суперважка праця. Незалежно від того, хто ти: актор, режисер, продюсер або художній керівник, це досить непросто і складно. Прокидаючись щодня, я  думаю: «Господи, чого я не став кардіохірургом?»

З 2017 року Ви є директором та художнім керівником театру «Актор». Чим живе зараз театр? Як проходить робота над постановкою «Вишневого саду»?

Театр зараз живе, безумовно, карантинними обмеженнями. Ми працювали і навіть поставили виставу онлайн. Доходи впали наполовину, а видатки ростуть і збільшуються. Тому досить складно. Ми не можемо зараз запросити якихось суперрежисерів. Хіба що це можливо зробити завдяки Українському культурному фонду, який фінансує певні культурні ініціативи. Завдяки УКФ ми втрималися на плаву, скажімо так. Сьогодні живемо у більш сповільненому темпі. Працюємо не так оперативно, як раніше. Під час локдауну  випустили прем’єру. Відбувся закритий показ вистави «Art» у постановці відомої телеведучої Слави Фролової, яка  спеціально приїжджала до нас з Польщі, аби її здійснити. Також встигли поставити до Нового року нову редакцію «Ночі перед Різдвом», з якою намагалися навіть їздити на гастролі. Я здійснив постановку вистави для всієї сім’ї «Лускунчик і Мишачий король» за Гофманом з елементами музики Чайковського. Але, на жаль, карантинні заходи все скасували. Тема «Вишневого саду» Чехова гріє мене як керівника вже багато років. Давно хотів зайнятися цією історією. П’єса досить складна і непроста. Перед походом на виставу обов’язково радив би  всім перечитати її. Головне питання в тому, кому переходять гроші від продажу вишневого саду? У мене зародилася думка, що їх забирає собі головна героїня Раневська. Таке трактування  твору загострює конфлікт, змушує усвідомити абсолютно нове прочитання цієї драматургії. Будуть феноменальні та цікаві декорації, костюми, пластика та музика. Мені здається, що ми зібрали чудовий акторський склад, але  хочу поки втримати це в таємниці. Маю надію, що все у нас  складеться добре.

Про карантин

Доходи впали наполовину, а видатки ростуть і збільшуються. Тому досить складно. Ми не можемо зараз запросити якихось суперрежисерів. Хіба що це можливо зробити завдяки Українському культурному фонду, який фінансує певні культурні ініціативи. Завдяки УКФ ми втрималися на плаву, скажімо так.

Ви згадали про нову постановку Слави Фролової «Art».  Коли планується прем’єра? Можливо, поділитесь деякими деталями процесу постановки?

Точних дат поки що немає, адже у виставі задіяні спеціалісти з двох країн. Попередньо є домовленість про те, що Слава повернеться влітку, і ми продовжимо працювати. Як на мене, вийшло досить симпатично. Акторські роботи дуже круті. Треба приходити і дивитись. Але поки не можемо точно визначитись і повідомити, коли і як все відбудеться. У роботі важливий режисер, а без нього ми не можемо рухатись далі. 

Ви розробили маніфест, за яким і сьогодні живе театр «Актор». Розкрийте його суть та ідею. Як він працює на користь Вашого колективу?

Ця історія була написана  ще тоді, коли я тільки прийшов до театру і очолив його. Ми вирішили визначити чотири напрямки стратегії нашої роботи: Актор.КЛАСИКА, Актор.UNDERGROUND, Актор.KIDS  та Актор.ДОМАШНІЙ ТЕАТР. У репертуарі  маємо і класичні твори, і експериментальний онлайн-театр, також працюємо для дітей. Притримуємось тієї стратегії, яку виробили ще на початку нашого шляху. Мені здається, що вона  досить успішна. До прикладу, вистава «Мегери», яку ми транслювали у  мережах «Facebook» i «Zoom», була чи не найпершою в світі реалізацією театру онлайн. До нас такого ще не було. Її дивилося близько 25 тисяч чоловік одночасно. Це круто, як для маленького столичного театру, який ще декілька років тому був зовсім невідомим.

Про Маніфест театру “Актор”

Ця історія була написана  ще тоді, коли я тільки прийшов до театру і очолив його. Ми вирішили визначити чотири напрямки стратегії нашої роботи: Актор.КЛАСИКА, Актор.UNDERGROUND, Актор.KIDS  та Актор.ДОМАШНІЙ ТЕАТР. У репертуарі  маємо і класичні твори, і експериментальний онлайн-театр, також працюємо для дітей.

У 2016 році Ви заснували театральну школу «Сверхзадача». За 5 років випустили близько 1000 студентів та створили більше 25 вистав. Які плани на майбутнє? Чи плануєте розширення школи та її діяльності?

Ми вже розширились, бо почали працювати онлайн. Але готуємо не акторів онлайн, а публічні виступи, працюємо над сценічною мовою. Займаємося і з дорослими, і з дітками. Це  дало можливість розширити нашу аудиторію. Працюємо вже не тільки з українськими глядачами, адже тренінги замовляють і з-за кордону. Маємо круту можливість реалізовувати цю історію.

Як ставитесь до театральної копродукції? Чи співпрацюєте з іншими театрами?

Зараз у нас зав’язалася співпраця з театром ProEnglishTheatre, який ставить вистави англійською мовою. Дружимо з ними давно. У нас вони гратимуть 17 березня виставу «Thebirthdayparty» за Пінтером. Плануємо продовжити  з ними співпрацювати, вже маємо деякі цікаві ідеї.  У мене колись була мрія зробити виставу англійською мовою на базі театру, але не було шляхів до її реалізації. Тепер ця мрія має шанс здійснитися.

Про школу “Сверхзадача”

Ми вже розширились, бо почали працювати онлайн. Але готуємо не акторів онлайн, а публічні виступи, працюємо над сценічною мовою. Займаємося і з дорослими, і з дітками. Це  дало можливість розширити нашу аудиторію.

Чи є у Вас  хобі  окрім театру?

Я дуже люблю подорожувати. Це мій релакс, моє хобі. Однак, в рамках умов, що склалися, не так легко зараз можна кудись поїхати. До пандемії я майже щомісяця намагався виїздити за кордон. Найбільше мені подобалось дивитись вистави в Європі, знайомитись з мистецтвом. Я цим надихався,  привозив нові ідеї, аби вивести український театр на більш крутий рівень. Ми мали плани поїхати до  до Польщі з гастролями. Нас запросили до Фінляндії. Але, на жаль, пандемія все зруйнувала і змінила.

Яка Ваша мрія?

На мою думку, мрія – це ефемерне поняття, яке літає в повітрі. Я б сказав, що у мене є глобальна ціль: вивести театр «Актор» на ще вищий рівень та зробити його одним з кращих в Україні. Дайте мені ще трішечки часу – і так воно й  буде. 

Про мрію

На мою думку, мрія – це ефемерне поняття, яке літає в повітрі. Я б сказав, що у мене є глобальна ціль: вивести театр «Актор» на ще вищий рівень та зробити його одним з кращих в Україні.

Яким, на Вашу думку, має бути сучасний український театр?

Як казав Станіславський, він має бути простішим, легшим, вищим та веселішим. Мені здається, що сучасний український театр і нині вже є дуже крутим. Ми маємо талановитих акторів, режисерів і навіть драматургів. Хочу вірити в те що, українське театральне мистецтво незабаром займе достойну нішу в світі. Просто нам ще бракує остаточної впевненості та  віри в себе.  Ми недооцінюємо наш потенціал. 


Автори: Юлія Ганущак, Микола Циганюк


Сподобалось інтерв’ю? Підтримайте театральний журнал MIZANSCENA! Ми працюємо завдяки Вашій підтримці!

  • 20 гривень – вартість однієї чашки кави;
  • 50 гривень – вартість одного тістечка.

Подякувати за інтерв’ю:

Поширити за допомогою:

Схожі публікації