Що таке невимушена вистава?
Невимушені (розслаблені) театральні вистави пропонують теплий прийом людям, яким важко слідувати звичним умовам театральної поведінки. Глядачами можуть бути люди із затримкою розвитку, руховими розладами, розладами аутистичного спектру та іншими неврологічними захворюваннями, особи з маленькими дітьми чи немовлятами, і, звичайно, люди з синдромом Туретта.
Багато інших звичайних людей також можуть за бажанням відвідувати невимушені вистави, або якщо їм подобається інклюзивне театральне середовище.
Невимушені вистави покладаються на спокійний підхід до шумів або рухів, що надходять від аудиторії. Вони дають кожному дозвіл розслабитися і природно реагувати. Багато людей вважають, що невимушені вистави пропонують більш динамічний театральний досвід, який вигідний кожному.
Історія невимушених вистав
Невимушені вистави розвинулись завдяки роботі фільмів та театральних заходів на аутистичну тематику. Цей рух сягає корінням у 1990-ті роки. Його імпульс значно зріс за останні шість років.
У 2012 році вісім театрів працювали разом над проектом «Розслаблена вистава» під керівництвом «Include Arts», пілотуючи невимушені вистави на багатьох майданчиках.
Популярність і масштаби невимушених виступів зросли, як і розуміння того, хто від них виграє. Вони більше не були пов’язані виключно з роботою дітей чи з конкретними умовами. Багато відомих майданчиків та виконавців розпочали регулярно пропонувати невимушені вистави.
Що робить виконання «розслабленим»?
“Розслаблені” театральні вистави не повинні бути складними. Відповідальність за те, щоб зробити шоу «розслабленим», поділяють глядачі, місце проведення та виконавці. Елементами, які вони повинні включати в себе, є:
– чітке роз’яснення усім учасникам аудиторії про те, що таке невимушений виступ, коли вони бронюють квитки;
– інформація перед шоу про те, чого очікувати глядачам;
– персонал, який застосовує інклюзивний підхід від початку до кінця;
– вступ на початку шоу, щоби нагадати глядачам, що це невимушений виступ, який дає свободу кожному, хто потребує руху чи галасу. Члени аудиторії також повинні мати можливість покинути глядацьку залу та повернутися в будь-який момент;
– враховується рівень звуку та освітленості з урахуванням підвищеної чутливості аудиторії;
– чіткий план управління будь-якими скаргами членів аудиторії; – тихий простір біля аудиторії, куди люди можуть ходити під час шоу, якщо їм це потрібно.
Чи потрібні такі невимушені вистави?
“Розслаблені” театральні вистави пропонують спосіб охопити нову аудиторію, включаючи людей, яким зазвичай важко отримати доступ до театру. До прикладу, кожен п’ятий чоловік у Великобританії має інвалідність, тому існує вагомий аргумент для покращення доступності театрів.
Крім того, усі організації, що пропонують послуги для громадськості, мають юридичний обов’язок вживати всі заходи, щоб зробити їх послугу доступною для людей із обмеженими можливостями.
До того ж такі вистави дозволяють кожному окремому виступу стати унікальним та переконливим: це сама суть виступу в реальному часі перед інклюзивною аудиторією.
Ось відповіді на інші поширені запитання про невимушені вистави.
Чи на кожному майданчику потрібно однаково робити невимушені виступи?
Характер та етос кожного театру виражається в його програмуванні та брендингу, і його підхід до невимушених вистав також повинен узгоджуватися з цим етосом та мати відповідний власний стиль.
Чи варто представляти виставу як невимушену на початку шоу?
Неодмінно. Найбільш важливим є те, щоб усі знали, що відбувається з самого початку. До прикладу, можна розпочати виступ із фрази: “Усі наші шоу розслаблені. Це означає, що якщо ви хочете шуміти чи крутитися навколо, ми це вітаємо. Однак, якщо буде забагато галасу, ми перейдемо на формат “витриманого” виступу та попросимо дотримуватись етикету.”
Цей легкий на дотик вступ, здається, добре працює із аудиторією, і, оскільки він надходить безпосередньо від виконавця, допомагає налагодити контакт із аудиторією та водночас донести потрібні думки.
Глядачі театру, за правило, переживають за виконавців на сцені, навіть якщо вони чують несподівані звуки із залу. Тому важливо зробити коротке оголошення на початку, щоби кожен міг розслабитися й насолоджуватись шоу, не реагуючи на особливе оточення.
Що робити, якщо я створюю невимушену виставу, але ніхто з інвалідністю не з’явиться?
Це немає значення! По-перше, причина, чому хтось хоче піти на невимушену виставу не завжди буває очевидною і не повинна бути такою. По-друге, просто розслабленим виступом ви розповсюджуєте серед більшої кількості звичайних відвідувачів концепцію. Пам’ятайте, можливо, хтось із глядачів замислиться: „Ого, мій друг із синдромом Туретта почувався би тут непогано“. Чи: “Моїй мамі з деменцією сподобалась би така атмосфера“. І вони обов’язково прийдуть наступного разу.
Які формати вистав підходять для невимушених виступів?
Проста відповідь – усі. Люди, які отримуватимуть задоволення від невимушених виступів матимуть різний досвід, різноманітні смаки та інтереси.
Їх може цікавити бажання побачити енергійну чи тиху роботу, комічну чи трагічну, класичну чи сучасну, для дорослих чи дітей. Жодна робота не повинна бути обмежена для інклюзивних аудиторій. На практичному рівні важливо, щоб інформація перед виставою чітко описувала виставу, щоби кожен міг зробити усвідомлений вибір щодо того, чи хоче це побачити.
Як продавати невимушені вистави?
Невимушені вистави повинні продаватися так само, як і будь-які інші. Вони повинні з однаковою популярністю розміщуватися на веб-сайті закладу та чітко визначатися як невимушені. Також корисно буде запропонувати короткий опис того, що це означає, позитивно описуючи потенційні вигоди для усіх членів аудиторії.
Цільова інклюзивна аудиторія допоможе розширити вашу загальну аудиторію. Ми пропонуємо використовувати місцеві мережі інвалідів, а також великі національні організації.
Чи варто робити знижки для відвідувачів за невимушений виступ?
Знижка на квитки для невимушених виступів має ризик означати, що вони менш якісні. Це не так, і насправді багато людей вважають, що невимушені вистави пропонують покращений театральний досвід. Однак важливо, щоб особи з обмеженими можливостями та особи з низьким рівнем доходу мали доступні пільгові тарифи та мали схему отримання безкоштовних квитків для персональних асистентів чи опікунів.
