Фредерік Поті. «Безпечний театр: менше публіки чи більше простору? Інші взаємовідносини»

Фредерік Поті

режисер, продюсер, митець, в минулому – директор фестивалю вуличного театру та нового цирку в Авіньйоні (Festival Villeneuve en Scène), адміністративний директор і учасник THÉATRE DE LA MASSUE (Ніцца, Франція), член дорадчого комітету [advisory board] IETM.

Мережа IETM (International network for contemporary performing arts) охоплює майже всі країни світу й лобіює інтереси європейського мистецького співтовариства у різного роду установах. Оскільки у Європі статус артистів не однаковий у різних країнах, IETM працює над підтримкою окремих митців(чинь) і мистецьких організації, особливо у часи пандемії. 

До карантину активність IETM була дуже високою: по два пленарних засідання на рік, понад 20 локацій для зустрічей. На зустрічах обговорюють реальні проблеми мистецтва, збирають інформацію від практиків(инь) мистецтва та інших галузей, шукають способи подолання криз тощо. В цих зустрічах можна взяти участь після реєстрації на сайті www.ietm.org

Головна мета IETM – вільний культурний обмін в Європі і світі, для будь-якої аудиторії. Одні з основних фокусів – гендер і інвалідність. IETM має свій маніфест, в якому пропонує свої рішення мистецьких і немистецьких проблем. Нині IETM готує другий маніфест про мистецтво в Європі.

Питання зустрічі:

  • Які дії необхідно вжити вже зараз, щоб зменшити майбутні ризики?
  • Чи онлайн-формат є єдиним безпечним форматом?
  • Які перспективи розвитку театру в умовах карантинних обмежень?

Ризики і наслідки карантинних обмежень.

Зміна формату. Безпечний театр – це в першу чергу театр, в якому більше місця і менше глядачів. Один із способів переосмислення попереднього підходу до створення вистав – перенесення їх з приміщення у відкриті простори у форматі вуличного театру. 

Відкриті простори мають свої переваги (природна вентиляція і збільшення кількості аудиторії на безпечній відстані) та недоліки (інша форма акторського існування з меншою можливістю близької розмови, а також інші вимоги до світлового, звукового і візуального оформлення). 

Онлайн. Заходячи в онлайн – ми виграємо битву, але програємо війну. Один із шляхів зробити театр безпечним – це створювати вистави, перформанси і читання на платформі Zoom. Цей формат означає безпеку для глядачів у «новій реальності», а також – підтримку контактів із ними.

Але для театру онлайн-комунікація – це не основний канал спілкування на рівні з іншими медіа. Google кращий за театр, Youtube кращий за театр і Netflix набагато кращий за театр.

Перспективи «безпечного» і «небезпечного» театру.

Мистецтво не створювали для того, щоб воно було безпечним. Сутність мистецтва в тому, щоб створювати неспокій, піддавати критиці, ставити незручні запитання, турбувати соціум та пропонувати альтернативне бачення світу. Безпечним театр мусить бути на рівні безпеки працівни(ць)ків, глядач(ок)ів і підтримки комунікації в умовах карантинних обмежень. Залишаючи небезпечним театр на рівні контенту, треба шукати які з вже винайдених форм театру можна зробити безпечними на рівні санітарно-епідеміологічних вимог. 

Один із таких інструментів – це театр одного глядача. Ця форма театру вирішує питання соціальної дистанції, але ставить виклик дотримання правил дезінфекції. Часто вистави для одного глядач(ки)а передбачають переміщення із одного простору в інший, або короткий виступ, який повторюється для кожно(ї)го наступного глядач(ки)а.  

Наприклад вистава, в якій глядач(ок)ів по черзі виводять в сусідню кімнату на кілька хвилини, де для однієї людини відбувається персональна міні-вистава. Ця людина повертається, за нею входить інша.

І тут виникає проблема «безпечного театру» – ритм, який є основою театру. Тобто тепер у подібній виставі треба заповнювати паузи, необхідні для дезінфекції, дією.

Потенціал нових форм. Зараз час створювати нові форми, сприймаючи карантинні обмеження як потенціал робити театр «безпечним» фізично і «небезпечним» на рівні контенту. Ще до пандемії театр De la massue розробив та втілив проєкт «Маленький театр на краю світу: Опус ІІ», який включає в себе лялькову виставу та онлайн відео-гру.

Завдяки цій грі геймери зможуть з дому взаємодіяти з виставою, а вистава буде перетинатися з грою. Щоб потрапити на виставу, треба пройти певні рівні і знайти рішення завдань. Завдяки камері на 360°, можна буде бачити все, що відбувається навколо. Технології тут дозволяють глядачам отримати унікальний досвід, який неможливий в реальності. Наприклад, мати можливість керувати маріонеткою або дивитися виставу навколо себе, наче ви самі граєте роль в цій виставі. 

Ще одна важлива роль цього проєкту – обмін технологіями. Відбувається сканування маріонетки и конвертація в 3D-файли, після чого їх можна роздрукувати на 3D-принтерах. Наприклад, відсканована маріонетка може бути роздрукована в іншій країні, в іншому театрі з деталізованою точністю. Але технологія тут – це лише інструмент.

Деякі приклади безпечного театру:


Підтримати Театральний журнал MIZANSCENA можна лише в декілька кліків:

Підтримати MIZANSCENA.COM:

Поширити за допомогою:

Схожі публікації